Вступ до школи – особливий етап в житті дитини, коли кардинально змінюється ряд характеристик соціального середовища:
- нове приміщення,
- новий колектив,
- замість звичного вихователя – вчитель, людина, до якої потрібно звикнути.
Від дітей чекають більш незалежної, самостійної, відповідальної поведінки, розвинених навичок спілкування. З’являються нові вимоги: висидіти певний проміжок часу, сприймати навчальний матеріал і виконувати завдання, вгамовувавши свої бажання.
Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем.
Саме тому дуже важливо, щоб дитина була готовою до шкільного навчання, переступивши поріг школи .
Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (зріст, вага, кількість постійних зубів) структур організму, стан здоров’я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити можливість витримати дитиною відповідні навантаження і стимулювати до подальшого розвитку.
Емоційно-вольова сфера.
Дитина повинна дотримуватись правил, вміння виконувати вимоги вчителя, вміння гальмувати ефективні імпульси, вміти розпочату справу довести до кінця, виявляти наполегливість у досягненні мети.
Інтелектуальна готовність пов’язана з розвитком пізнавальної сфери дитини. Навчання в сучасній школі вимагає, щоб діти прийшли до школи з досить широким колом знань і вмінь, а головне – з розвиненим сприйняттям і мисленням (вони повинні здійснювати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо), які дають змогу систематично спостерігати за предметами та явищами, виокремлювати в них суттєві ознаки, міркувати і робити умовисновки).
Мотиваційна готовність.
Сам факт вступу до школи підносить дитину на новий щабель в її житті.
Далеко не в усіх випадках молодші учні пов’язують навчання з прагненням до нових знань. Часто губляться, коли вчитель надає можливість їм проявити власну ініціативу.
Важливо пам’ятати про інтерес до результатів діяльності першокласників. Як тільки дитина одержить перші реальні результати своєї праці (вміння щось написати або порахувати і похвалу за зроблену справу). Радість першокласника при цьому іноді не має меж.
Дуже важливо відмічати успіхи дітей, адже саме усвідомлення дитиною успішності породжує бажання працювати далі.
Важливо враховувати в навчальній роботі вікові особливості шестирічок, зокрема, їх здатність до активного довільного сприйняття не більше, ніж 15 хвилин, потім розслаблення і зміна діяльності.
Ніколи не торгуйтесь, говорячи: «Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі…». Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду.
Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов’язково відпочити.
Не змушуйте дитину декілька разів переписувати завдання, навіть робота на чернетці не рекомендується, тому що дитина втомлюється і починає ненавидіти процес учіння, як такий. Адже великих навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Окрім цього, слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука.
Пам’ятайте, що є періоди, протягом яких дитині навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру.
Дуже важливо змінити стиль спілкування з використанням примусу до навчання .
