Безбар’єрність — це підхід, за яким середовище, послуги та суспільство стають зручними, доступними та безпечними для всіх без винятку, зокрема для маломобільних груп, літніх людей, батьків із дитячими візочками та людей з інвалідністю.
Згідно з Національною стратегією в Україні, безбар’єрність включає
шість основних напрямків:
- Фізична безбар’єрність
- Зручні тротуари, понижені бордюри та пандуси.
- Доступність громадських будівель, під’їздів і ліфтів.
- Зручний громадський транспорт із низькою підлогою.
- Інформаційна безбар’єрність
- Доступність інформації для людей із порушеннями зору чи слуху (сурдопереклад, шрифт Брайля).
- Проста, зрозуміла мова без складних термінів чи дискримінації.
- Наявність сповіщень у різних форматах (авдіо, візуально).
- Цифрова безбар’єрність
- Доступність сайтових та мобільних застосунків для людей з інвалідністю.
- Навчання цифровим навичкам літніх людей та інших груп населення.
- Рівний доступ до швидкісного інтернету та онлайн-послуг (наприклад, через портал “Дія”).
- Суспільна та громадська безбар’єрність
- Рівні можливості для участі у прийнятті рішень, житті громади та політиці.
- Відсутність стереотипів, упереджень і булінгу.
- Повага до особистих кордонів та різноманітності людей.
- Освітня безбар’єрність
- Інклюзивне навчання в садочках, школах та університетах.
- Створення умов для здобуття нових знань у будь-якому віці.
- Адаптовані програми та підготовка викладачів.
- Економічна безбар’єрність
- Умови для працевлаштування людей з інвалідністю, ветеранів чи молоді без досвіду.
- Рівна оплата праці та відсутність дискримінації на співбесідах.
- Підтримка підприємництва та самореалізації
